Андрій

До війни Андрій жив спокійним цивільним життям, працював на складі в Запоріжжі. Він ніколи не служив у війську, але коли прийшло повномасштабне вторгнення Росії — він залишив звичайне життя позаду і пішов на фронт добровольцем.

У 2024 році він був поранений. Поранення забрало більше, ніж тіло — за його власними словами, щось у ньому зачинилося. Він повернувся додому закритим, із тягарем, до якого слова не досягали.

У програмі Hug for Heroes він знайшов те, чого не очікував: рівність.

Кожен чоловік там пройшов через той самий вогонь, і в цьому братерстві тишу, яку він носив у собі, почало відпускати.

Після програми Андрій долучився до «Січі», запорізької команди з футболу для людей з ампутацією, і знову вийшов на поле. Подорож до Швеції додала йому впевненості на протезі, і зараз він готується до наступної — до Франції.

Минулого року Президент України нагородив Андрія медаллю «За військову службу Україні».